Ungvár, Fried palota

 

В Ужгороді є чимало будівель, які ще сотню років тому знали не за номером, а за "іменем": палац Фріда, пасаж Вайди, будинок Гізелли, "Білий корабель", Рафанда. Деякі з цих назв ще досі побутують серед мешканців міста, а інші вже геть забулися. Про решту ми розкажемо пізніше, а нині почнемо з палацу Фріда. Чому його так назвали, яка тяжка доля спіткала родину багатія Фріда.

 

 

За рік будівництва палацу Фрід втратив дружину і батька

Палацом Фріда (угорською – Fried Palota) здавна ужгородці називали житловий будинок на нинішній площі Петефі,10. До Другої світової війни він був найбільшим приватним будинком в Ужгороді, бо цілком належав єврейському підприємцю Ігнацу Фріду.

Доля родини Фрідів була трагічною, про неї розповів у автобіографічному нарисі онук Ігнаца – американський програміст Пол Готтсманн. Саме від нього лише й можемо дізнатися про те, що сталося з дітьми тодішнього олігарха Фріда, хоч про нього самого чи хоча би про те, чим займався Ігнац Фрід, для чого звів свій палац і чому переїхав до Ужгорода – написано дуже мало.

Read more: Втрачений Ужгород: історія палацу Фріда
 

Korzo street in UzhhorodНа старих світлинах Ужгорода центр міста, особливо нинішні вулиці Корзо, Волошина, Корятовича, площа Петефі виглядають як мурашник. Найбільше ж кидаються в очі безліч строкатих вивісок і реклами на магазинчиках, які тут були на кожному кроці. Сьогодні ми розкажемо саме про них.

Донька краєзнавця Петра Сови Світлана Совіна, хоч і була тоді маленькою дівчинкою, добре пам'ятає центр Ужгорода у чехословацьку пору. “Наша родина жила у будинку “Білий корабель” на розі нинішніх вулиць Корзо і Волошина. На цих вулицях було всього кілька великих магазинів: у “Поппел” продавали елітне дороге взуття, яке могли собі дозволити лише багатії, у кондитерській-кафе “Мішкольці” члени родини Мішкольці пекли смачні тістечка, на нинішній Театральній площі був також великий взуттєвий магазин “Батя”, де вже продавали взуття, доступне широкому загалу. Усі інші магазинчики в центрі міста були дуже маленькими, там фактично не було де розвернутися.

Як правило, магазини ці належали євреям. У них продавали все, що душа забажає. Була на Корзо крамниця, де торгували виключно рукавичками, був іграшковий магазин, парфумерний (пригадую, моя мама мала такий маленький кришталевий флакончик і приходила туди, аби їй налили парфуми), навіть панчішний, де продавали панчохи. Ще на Корзо була корчма, де також можна було поїсти. Пригадую, туди одного разу привезли величезного щойно впійманого сома. Його виставили на вітрину, і всі перехожі зупинялися біля тієї вітрини, аби подивитися на гіганта.

Read more: Втрачений Ужгород: старі єврейські магазинчики в центрі міста
 

 Евреи Закарпатья имеют почти пятивековую историю: первая еврейская семья посели лась в Ужгороде в 1572 году. А вот массовый переезд евреев на Закарпатье (Подкарпат ская Русь) начался в конце семидесятых 19 столетья с Польши и России, где активизировались гонения на евреев. А уже к началу Второй Мировой Войны Закарпатье (Подкарпатская Русь) было одним из самых многочисленных еврейских ареалов в Европе. 

Не составлял исключения в еврейской тематике Закарпатья и Чоп. Сразу же после открытия движения поездов на Кошице, Галичину и Будапешт сюда стали переселяться еврейские семьи из венгерских городов и частично из Галичины. Первыми в Чопе появились люди рабочих профессий, которыми не только исконно владели евреи, но и безусловно преуспевали - это сапожники, портные, плотники и торговцы. Кроме того следует заметить, что основной костяк местной интеллигенции составляли тоже ев реи. Это были врачи, аптекари, ветеринары и т.д. Своим целенаправленными капитало вложениями они за сравнительно короткий срок изменили инфраструктуру местечка, создавая рабочие места, они изменили социально - экономическую ситуацию в Чопе. Так что вполне естественно, что к началу 20 столетья посёлок Чоп не мыслил себе жизни без еврейской общины, в которую входило 100 еврейских семей. О некоторых из них и об их детях мы и решили рассказать на страницах газеты "Новинка"

Read more: Чоп
 

The Uzhhorod Synagogue buildingБудівлю обласної філармонії й колишньої синагоги в Ужгороді нині показують усім туристам, бо навіть у такому пошарпаному вигляді, як її бачимо зараз, вона справляє приємне враження. Велична, красива, з незвичною архітектурою і безліччю деталей-візерунків – вона височіє над Ужем от уже 111 років.

Петро Сова у книжці “Прошлое Ужгорода” писав, що євреї в Ужгороді вперше згадуються в переписі далекого 1690 року. Тоді в містечку проживали всього кілька родин, голови яких торгували пивом, горілкою і медом. В переписі 1768 року євреїв в Ужгороді вже 93, а до кінця XIX століття їх було вже 2500, що для тодішнього Ужгорода дуже багато. Петро Сова писав, що євреї приїздили до нас в основному з Галичини, що серйозно непокоїло тодішню владу. У 1806 році був навіть прийнятий королівський указ, який забороняв “іноземним” євреям заїжджати до Угорщини без спеціального дозволу.

Read more: Втрачений Ужгород: як змінювалася синагога-філармонія
 

Uzhgorod COA

 

 

 

 

 

Ужгород — один из древнейших городов Украины. Восточнославянское племя белых хорватов основало свои первые поселения в районе Ужгорода до IX века, когда Ужгород (Унгвар) превратился в защищённую раннефеодальную крепость. В 903 году венгры во главе с Арпадом перешли Карпаты, и, разбив в бою на территории современной Словакии войска полулегендарного князя Ужгорода Лаборца, овладели городом. Существует даже теория о том, что само название «Венгрия» (Hungary) происходит от венгерского названия Ужгорода — Унгвар.

Read more: Ужгород